БЕЗПІЛОТНІ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА
DOI:
https://doi.org/10.20998/2413-4295.2022.04.07Ключові слова:
безпілотні системи, безпілотні літальні апарати, людський фактор, діяльність, людина-оператор, навчання, автоматизаціяАнотація
З появою безпілотних систем розвиток ергономіки увійшов у новий етап вивчення людино-машинної взаємодії та загострив проблеми безпеки. Змінилися вимоги до безпеки, стійкості до відмов і надійності як самих систем так і головної їх ланки – людини-оператора. Нові виклики – нові проблеми людини у цифрових системах. Цифровізація дозволила створити безпілотні системи, але й створила ергономічне протиріччя між намірами та отриманим результатом. Суть його в тому, що на відміну від очікуваного підвищення ефективності та безпеки, зростання автоматизації в безпілотних системах призводить до збільшення ризиків, пов’язаних з людським впливом. Безпілотні авіаційні системи мають унікальні ергономічні проблеми, пов’язані з особливостями діяльності оператора безпілотних літальних апаратів та технічними особливостями самих безпілотних літальних апаратів як складних систем. У зв’язку з цим актуальним є аналіз причин проявів феномену людського фактору, що продовжуються, у функціонуванні безпілотних систем, а також пошук шляхів їх зниження. Мета роботи – аналіз проблеми людського фактору у складних системах, які активно використовують інформаційно-комунікаційні технології, на прикладі безпілотних авіаційних систем. У статті наводиться критичний погляд на проблеми людського фактору у безпілотній авіації, які не вирішуються у рамках наявних підходів. Запропоновано модель айсберга керування змінами у сфері безпеки складних систем. Показано, що людський фактор у безпілотних системах виникає та тяжко знижується у наслідок нетрансдисциплінарності освіти сучасних інженерів та операторів. І головну роль в подоланні цієї проблеми є знання, спрямовані на розуміння можливостей і обмежень людини як головної ланки системи, що потім приймає рішення у процесі управління. Показано, що треба приділяти значну увагу розвитку саме ергономічного мислення у кожного, чия діяльність стосується життєвого циклу складної системи – розробників та тих, хто обслуговує, операторів, менеджерів, викладачів. Тобто саме трансдисциплінарність освіти спеціалістів – від розробників до операторів цифрових систем дозволяє знизити вказані ризики людино-машинної взаємодії.
Посилання
Nahavandi S. Industry 5.0 – A Human-Centric Solution. Sustainability, 2019, no. 1 (16), no 4371, doi: 10.3390/su11164371.
Reiman A., Kaivo-oja J., Parviainen E., Takala Esa-Pekka, Lauraeus Th. Human factors and ergonomics in manufacturing in the industry 4.0 context – A scoping review. Technology in Society, 2021, no. 65, article id: 101572, doi: 10.1016/j.techsoc.2021.101572.
Wingfield N. A Field Guide to Civilian Drones. NY Times. August, 2016. Available at: https://web.archive.org/web/20161119145203
/http:/www.nytimes.com/interactive/2015/technology/guide-to-civilian-drones.html?_r=0.
Duffy V. G., Landry S. J., Lee J. D., Stanton N. Human-Automation Interaction: Transportation. Springer Nature, 2022. 673 p.
Chiou E. K., Lee J. D. Trusting Automation: Designing for Responsivity and Resilience. Human Factors, 2021, doi: 10.1177/00187208211009995.
Lee J. D. Perspectives on Automotive Automation and Autonomy. Journal of Cognitive Engineering and Decision Making, 2018, 12 (1), pp. 53‒57, doi: 10.1177/15553434177264.
Filippo De Florio. Airworthiness of Unmanned Aircraft Systems (UAS). Airworthiness (Third Edition), 2016, doi: 10.1016/B978-0-08-100888-1.00011-2.
Jean-Louis Roch. UAV Classification and Associated Mission Planning. In Multi-Rotor Platform-based UAV Systems. 2020, pp. 27-44, doi: 10.1016/C2017-0-00161-1.
Cook S. P., Brooks D., Cole R., Hackenberg D., Raska V. Defining well-clear for unmanned aircraft systems. AIAA Infotech@Aerospace, 2015, p. 0481, doi: 10.2514/6.2015-0481.
Sony M., Naik S. Key ingredients for evaluating Industry 4.0 readiness for organizations: a literature review. Benchmarking: An International Journal, 2020, 27(7), pp. 2213–2232, doi: 10.1108/BIJ-09-2018-0284.
Zheng T., Ardolino M., Bacchetti A., Perona M. The applications of Industry 4.0 technologies in manufacturing context: a systematic literature review. International Journal of Production Research, 2020, 59(6), pp. 1922–1954, doi: 10.1080/00207543.2020.1824085.
Colli M., Berger U., Bockholt M. T. A maturity assessment approach for conceiving context-specific roadmaps in the Industry 4.0 era. Annual Reviews in Control, 2019, 48, pp. 165–177, doi: 10.1016/j.arcontrol.2019.06.001.
Lee J. D., Wickens C. D., Liu Y., Boyle L. N. Designing for People: An introduction to human factors engineering. Charleston, SC. CreateSpace, 2017. 692 p.
Hancock P. A., Lee J. D., Senders J. W. Attribution errors by people and intelligent machines. Human factors, 2021. doi: 10.1177/001872082110363.
Stephen J. Guastello. Human Factors Engineering and Ergonomics: A Systems Approach. 2nd Edition, 2022.
Ciccarelli M. A system to improve the physical ergonomics in Human-Robot Collaboration. Procedia Computer Science, 2022, 200, pp. 689‒698, doi: 10.1016/j.procs.2022.01.267.
Protasenko O., Mygal G. Human Factors: The Problem of Man-machine Interaction in the Digitalization Conditions. Scientific Journal of Polonia University, 2021, no. 48 (5), pp. 198‒210, doi: 10.23856/4825.
Mygal G., Mygal V., Protasenko O., Klymenko I. Cognitive Aspects of Ensuring the Safety, Dependability and Stability of a Dynamic System’s Functioning in Extreme Conditions. Lecture Notes in Networks and Systems, 2021, Vol. 367, doi: 10.1007/978-3-030-94259-5_18.
Mygal G., Protasenko O. Human resources are a factor in applying of man-machine systems safety. Municipal Economy of Cities, 2020, no. 159(6), pp. 139‒146, doi: 10.33042/2522-1809-2020-6-159-139-146.
Rigolot C. Transdisciplinarity as a discipline and a way of being: complementarities and creative tensions. Humanities and Social Sciences Communications, 2020, Vol. 7 (1), 100, doi: 10.1057/s41599-020-00598-5.
Bernstein J. H. Transdisciplinarity: A Review of Its Origins, Development, and Current Issues. Journal of Research Practice, 2015, 11(1), Article R1.
Hannon D., Rantanen E., Sawyer B., Hughes A., Darveau K., O’Donnell R. The education of the human factors engineer in the age of data science. Proceedings of the human factors and ergonomics society annual meeting, 2020, no. 64 (1), pp. 480-484, doi: 10.1177/1071181320641109.
Marvel J. A., Bagchi S., Zimmerman M., Antonishek B. Towards Effective Interface Designs for Collaborative HRI in Manufacturing: Metrics and Measures. ACM Transactions on Human-Robot Interaction, 2020, no. 9(4), pp. 1‒55, doi: 10.1145/3385009.
Mygal V., Mygal G., Mygal S. Transdisciplinary convergent approach ‒ human factor. Radioelectronic and Computer Systems, 2021, no. 4 (100), pp. 7-21, doi: 10.32620/reks.2021.4.01.
Mygal V., Mygal G., Mygal S. Cognitive Space for Online and Offline Learning: A Convergent Approach. The Educational Review, USA, 2022, no. 6 (4), pp. 109‒123, doi: 10.26855/er.2022.04.001.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Галина Мигаль, Ольга Протасенко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Журнал публікує статті згідно з ліцензією Creative Commons Attribution International CC-BY.
